Беремицьке минуле та сучасне

3/08/2020

Rewilding (з англійської «re» – назад, «wild» – дикість) – це ідеологія, яка  передбачає повернення до первозданного «дикого» стану територій, що зазнали впливу в результаті діяльності людини. Однак ця філософія має і більш глибинний сенс, оскільки відновлюється виключно автохтонна флора та фауна. Окрім відродження природних процесів «дикість» проектів невід’ємно пов’язана з культурною складовою та історичною спадщиною дестинації, на якій реалізовується Rewilding- проект.

Близько 11 700 років Земля знаходиться в Голоценовому періоді. За цей проміжок часу на планеті утворилися унікальні та характерні екосистеми. З наукової точки зору більш правильним визначенням буде «біогеоценоз» – це сукупність форм рельєфу з характерним кліматом, флорою та фауною на них. За тисячі років між усіма складовими біогеоценозів, в результаті довготривалої еволюції та симбіозу, утворились унікальні взаємозв’язки між усіма складовими екосистеми.

Важливе питання  у відродженні природи – визначитись, якою буде відправна точка, на яку орієнтуватиметься проект. Безумовно можна мрійливо дивитись у напрямку Юрського періоду, відродження якого є сюжетом кінофільмів, чи Плейстоценового періоду, що передував голоценовому періоду. Але, слід розуміти, що навіть, якщо генна інженерія дійде в клонуванні до можливості відтворити вимерлу тварину, чи рослину, то контрольований вплив на ландшафти та клімат, зараз і в найближчому майбутньому, не представляється реальним. Саме тому найбільш оптимально визначати відправною точкою саме голоценові біогеоценози, що не зазнали активного втручання людини.

Людина, будучи представником  роду приматів та родини гомініди, є невід’ємною, і навіть ключовою, складовою Голоцену. В результаті історико-еволюційного процесу людина розумна (Homo sapiens) набула здатності абстрактно мислити та відрізняється від інших істот високим розвитком матеріальної та нематеріальної культури. Тож культурні здобутки людства, що тисячоліттями гармонійно еволюціонували в симбіозі з екосистемами, мають також бути інтегровані в проект, як і наукові досягнення з відродження біогеоценозів.

Наука та культура, так чи інакше мають йти поруч, гармонічно поєднуватись та надавати бажаний соціально-економічний ефект. Навіть в питаннях природоохоронної діяльності та менеджменту природних територій важко уявити діяльність людини, без дослідження культурного сліду наших пращурів в печерах Ласко та Шове в Франції, чи кам’яної могили та курганних захоронень на території України. До моменту переходу людства в Антропоцен (період голоцену, коли людина стала вище за інші види) культурна спадщина наших предків гармонійно поєднувалась з навколишніми біогеоценозами та мала чітко виражені зооморфні ознаки.

Тож який культурний слід залишився на території парку природи «Беремицьке»? Що ми знаємо про культурну спадщину наших предків, що заселяли Подесіння? Матеріальна культура на території Чернігівського Полісся не представлена такою кількістю артефактів та предметів дослідження, як у вищезгаданих археологічних комплексах, хоча б через особливості рельєфу – відсутність кам’яних виходів на поверхні, культурний слід на яких є довговічним завдяки твердості матеріалів. Із найдавніших часів нам достеменно відомо про плейстоценові стоянки первісних людей на Десні, що полювали на мамонтів. Цей археологічний комплекс був досліджений поблизу села Євминка, що поряд з південною частиною парку. Один із артефактів з цієї стоянки експонується в музеї міста Остер.

Перший культурний слід регіону належить трипільській культурі – з парком межує знаменитий Євминківський археологічний комплекс, що відноситься до пізнього періоду Дністро-Дніпровське межиріччя, та є найпівнічнішим поселенням трипільців. Саме представники цієї культури були одними з перших землеробів на території Європи. Цей вид діяльності спонукав вести осілий спосіб життя, а відповідно, в археологічних комплексах накопичувалась значна кількість артефактів.

Один із здобутків трипільців є  елементом інтерпретації природної спадщини. Мова йде про українську сіру породу великої рогатої худоби, що стала результатом одомашнення трипільцями турів. Ця аборигенна примітивна порода є живим артефактом, що дійшов до наших днів. Туроподібна худоба Хека, наявна на території парку, за генотипом та фенотипом є спадкоємцем вимерлих турів та волів української сірої породи, створює візуальну композицію, що наглядно демонструє результати народної селекції. Окрім того воли української сірої є й елементом такого унікального культурного явища, як чумацтво. Цей традиційний народний промисел, що розвивався на теренах України є важливим культурним спадком, завдяки якому ми маємо уявлення і про клімаксові екосистеми степу.

Окремої уваги заслуговують і самі туроподібні, оскільки важко уявити тварину, яка так широко представлена в культурі різних народів Європи, як тур. Регіон Полісся не виняток, значна кількість топонімів в місцевості, в тому числі і сусіднє Турівське князівство свідчать про значимість тварини в культурі народів. Варті уваги і літописні спогади про полювання чернігівського князя Володимира Мономаха, ймовірно поблизу Остра, де описується його зустріч з туром, який здіймав його разом з конем на роги.

Спогади про Володимира Мономаха знаходять своє відображення і в описі знаменитого Шляху Мономаха. Саме в районі села Беремицьке був брід, де знаходилась кінна переправа через Десну, якою, згідно літописів, великий князь більше сотні разів їздив до Києва. Це був відомий кінний маршрут з Києва до Чернігова, який сьогодні є предметом археологічних досліджень. Також парк населяють тарпаноподібні польські коники – нащадки тарпанів або, як їх ще називають, дикі лісові коні. Це один з найяскравіших ендеміків лісостепів Європи, зокрема України, де в ХІХ столітті загинули останні представники диких вільноживучих тарпанів.

Щодо Десни, то слід зазначити, що це в різні періоди історії був важливий торгівельний шлях та місце розселення в період раннього середньовіччя. Археологічний комплекс Виповзів, що знаходиться на правому березі ріки навпроти парку – це одна з найбільших корабелень Русі. Однак, крім слов’янського населення Русі, тут селились і вікінги, які залишили свій культурний «слід» в історії краю. Парк розташувався на території, де в літописний період історії, межувало відразу 3 князівства: Київське, Чернігівське та Переяславське.

Раньосередньовічна культура Русі та скандинавських народів знаходить відображення в проведені історичних фестивалів на території парку. Представники реконструкторського руху з різних країн Європи збираються, щоб показати відвідувачам побут та звичаї тих часів, а також обмінятись досвідом та знаннями. Це важливий період в історії, оскільки в подальші характерні стрімким перетворенням високопродуктивних голоценових біогеоценозів в антропогенні екосистеми та агроценози. Що призвело до такого негативного явища, як зменшення біорізноманіття, яке проявилось у вимиранні представників фауни та знищенні клімаксових біот.

Цікавим і перспективним напрямом в культурній та природоохоронній діяльності є співіснування людей з опилювачами. Протягом тисяч років збиральництво було одним з найбільш важливіших видів суспільної діяльності та організації праці людини. Опилення рослин-медоносів бджолами має не лише каталізуючий ефект у відновленні флори, але й надає можливість людям займатись збором «дикого» меду. В результаті створення танкових полігонів та Київського водосховища на Чернігівському Поліссі бортництво, як архаїчний промисел припинило своє існування на десятиліття, тому відновлення є важливим, як з природоохоронних, так і культурних міркувань.

У своїй діяльності Парк природи «Беремицьке» та Благодійна Організація «Благодійний фонд «Беремицьке Біосфера» керуються гармонійним поєднанням наукової діяльності в напрямках відновлення біогеоценозів Чернігівського Полісся та збереженням і відродженням традиційної культурної спадщини регіону. В симбіозі це створює засади для розвитку стійкого туризму та реалізації наукових програм. Для населення регіону це матиме економічний ефект, а Україна загалом отримає дестинацію, на якій надаються якісні екосистемні послуги та створюються засади для розвитку науково-технічного прогресу в природоохоронній діяльності, що є важливим в умовах стрімких змін клімату та впливу на екологічний стан навколишнього середовища.

Давайте разом збережемо природу для майбутніх поколінь

співпраця

Останні новини

14/04/2021

Світ завжди відкритий для нас: результати Конференції

Хочемо поділитися результатами Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції «Напрямки та перспективи розвитку Парку природи «Беремицьке»», що відбулась...
6/11/2020

Яблуневий сад в Беремицькому

Протягом багатьох років наш фонд веде активну діяльність щодо природних екосистем, які зазнали негативного впливу...
3/08/2020

Беремицьке минуле та сучасне

Rewilding (з англійської «re» – назад, «wild» – дикість) – це ідеологія, яка  передбачає повернення...
Scroll Up