Повернення туроподібних – важлива мета BBCO

18/12/2018

Ось уже кілька років благодійний фонд «Беремицьке-Біосфера» проводить ревайлдінгову діяльність в Парку природи Беремицьке. За цей час нам вдалося повернути на територію Чернігівщини тарпаноподібних коней. Зараз їх популяція збільшується, а ми можемо спостерігати позитивний вплив ревайлдінга на навколишнє середовище.

Наступним кроком для нас є повернення туроподібних на місця їх споконвічного проживання.

Тур: основні характеристики

Тур – це предок всіх порід домашньої худоби. Вимерлий тур колись проживав на всій території Європи, в Азії та Месопотамії.

Про турів в своєму Повчанні згадує навіть Володимир Мономах: «А ось як я трудився на полюванні … і ось що робив в Чернігові: коней диких в лісових нетрях в’язав своїми руками, по десяти і по двадцяти живих коней; крім того, і по Росі полюючи, ловив своїми руками диких коней; два тури метали мене на рогах разом з конем; бив олень; два лося – один ногами топтав, а другий бив рогами; кабан зі стегна меч зірвав; ведмідь біля коліна підклад прокусив, вовк (лютий звір) скочив на мене і перекинув коня разом зі мною, – і бог непошкодженим мене зберіг».

Жив тур переважно в лісостепу, вирубка якого позначилася і на його зникнення.

Влітку тури жили поодинці, на зиму створювали великі стада. З їжі віддавали перевагу траві, листю, молодим чагарникам, а також фруктам. Гін починався восени, а нове потомство з’являлося навесні.

Зовні ці тварини виглядали страхітливо. Висота в холці могла досягати двох метрів, а вага – півтонни, а іноді і тонни. Самки були значно менші.

Ноги високі. Їх не можна назвати м’язистими, скоріше вони більш сухі. Роги відрізнялися великими розмірами. Шерсть гладка, коротка, колір – темно-бурий. Тварини дуже агресивні, активні. Саме тому полювання на них завжди було небезпечною ідеєю, а тих, хто наважувався на них полювати, вважали героями.

Одомашнювати турів почали близько 6 тис. років тому на території сучасної Швейцарії. Спроба одомашнення виявилася вельми вдалою, але ось долю диких турів можна назвати сумною. Поголів’я диких турів почало зменшуватися ще в 10-11 століттях. У 16 столітті поголів’я збереглося тільки в Польщі. На початку 17 століття помер останній представник цього виду.

На даний момент в природі турів вже не існує, тому зоологи не залишають спроб схрестити різні породи биків, щоб отримати види, схожі на турів і зовні, і поведінкою.

Так, наприклад, на початку 20 століття брати Хек вивели нову породу «Бик Хека». Досвід братів не можна було назвати вдалим, так як порода значно відрізнялася від туру і розмірами і будовою тіла. Але робота не припинялася, і через десяток років після Другої світової війни братам все-таки вдалося вивести биків, схожих на диких турів. Незважаючи на схожість туру Хека і диких турів, про те, щоб випустити їх в природу мова не йде. Вони дуже агресивні, до того ж у них відсутній страх перед людиною.

Важливість повернення туроподібних на місця їх споконвічного проживання

Великі травоїдні тварини завжди грали особливу роль в житті людини.

Але після мільйонів років розвитку екосистем з дикими і одомашненими травоїдними в їх складі, частина Європи в наші дні зіткнулися з новою проблемою. Пастухи і дрібні фермери залишають невикористаними близько одного мільйона гектарів землі в рік. Величезні відкриті простори, які багато сотень років тому втратили своїх диких травоїдних, сьогодні також втрачають їх одомашнених родичів. Це означає, що рушійна сила біорізноманіття Європи зникне вже через кілька десятків років.

Без величезних стад травоїдних, що пасуться на землі, місцевість швидко заросте чагарником і молодим лісом. А ця ситуація стане загрозливою для унікальних видів, пов’язаних з відкритими пасовищами.

Крім того, розростання чагарників підвищує ризики лісових пожеж. Пожежі виникають раптово і знищують горючі матеріали, якими і є чагарники, що ростуть прямо під деревами. Зі зникненням великих травоїдних, їх роботу – створення природних протипожежних просік – виконувати нікому. Пожежі стали більш частими, теплове випромінювання – більш інтенсивним, а шкода деревам – більш масштабною.

Зникнення таких відкритих ландшафтів є проблемою, визнаною багатьма фахівцями з охорони навколишнього середовища. Вони намагаються за допомогою значних грошових вкладень зберегти застарілі, проте не рентабельні і контрпродуктивні методи ведення сільського господарства, які тільки заважають відновленню дикої природи.

Чому так відбувається?

Ймовірно тому, що ми забули, що природа сама організувала виживання всіх видів і збереження природних ландшафтів задовго до нас. Переживши етап до одомашнення, коли люди полювали на диких тварин, етап одомашнення і нинішню еру деградації тваринницької галузі, можливо, прийшов час створити умови для пост-одомашнення і повернути якусь частину простору великим травоїдним, дозволивши їм робити те, що вони робили завжди – пастися на землі.

Найбільш важливим етапом такого пост-одомашнення буде відродження популяції диких турів, з властивими їм роллю і природними функціями. Худоба нам необхідна не тільки через потребу в молоці, сирі і м’ясі, а й внаслідок надмірного зростання чагарників і втрати біорізноманіття.

Давайте разом збережемо природу для майбутніх поколінь

співпраця

Останні новини

14/04/2021

Світ завжди відкритий для нас: результати Конференції

Хочемо поділитися результатами Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції «Напрямки та перспективи розвитку Парку природи «Беремицьке»», що відбулась...
6/11/2020

Яблуневий сад в Беремицькому

Протягом багатьох років наш фонд веде активну діяльність щодо природних екосистем, які зазнали негативного впливу...
3/08/2020

Беремицьке минуле та сучасне

Rewilding (з англійської «re» – назад, «wild» – дикість) – це ідеологія, яка  передбачає повернення...
Scroll Up